Історія справи

Постанова ВССУ від 24.02.2025 року у справі №727/4058/24
Постанова КЦС ВП від 30.12.2024 року у справі №727/4058/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

24 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 727/4058/24

провадження № 61-10847св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворському районі Львівської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Луки Тараса Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворському районі Львівської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу Мостиського відділу державної виконавчої служби (далі -- ВДВС) у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - МЮ) та зобов`язання вчинити певні дії, у якій просила визнати протиправною та скасувати постанову в. о. начальника відділу Мостиського ВДВС у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління МЮ Бідак О. Є. про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 травня 2024 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворському районі Львівської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову в. о. начальника відділу Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворському районі Львівської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бідак О. Є. про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2024 року по виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 липня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 травня 2024 року скасовано та відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 30 грудня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_1 , подані адвокатом Манукян Мартою Андріївною, залишено без задоволення. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 липня 2024 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 серпня 2024 року залишено без змін.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

У січні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Луки Т. М. про ухвалення додаткового рішення.

Заява обґрунтована тим, що в суді касаційної інстанції представництво інтересів ОСОБА_2 адвокат здійснював на підставі договору про надання правової допомоги від 02 лютого 2024 року.

Згідно акту приймання виконаних робіт від 03 січня 2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 02 лютого 2024 року сума за отримані послуги з правничої допомоги становить 8 000,00 грн.

Посилаючись на статтю 270 ЦПК України, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, в сумі 8 000,00 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню, оскільки заявник підтвердив належними доказами понесення ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу.

До заяви про розподіл судових витрат на підтвердження понесених заявником витрат на правничу допомогу долучено:

- копію договору про надання правової допомоги від 02 лютого 2024 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «АК «Фавор» та ОСОБА_2 ;

- узгодження оплати правової допомоги від 20 січня 2025 року;

- копію акту приймання виконаних робіт із розрахунком робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої (правової) допомоги від 03 січня 2025 року;

- докази надіслання заяви та додатків до неї іншим учасникам справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши долучені до матеріалів справи та подані на підтвердження факту понесення ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу документи, Верховний Суд дійшов висновку, що заява про розподіл судових витрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 , до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 не надходило.

Керуючись статтями 141 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Луки Тараса Миколайовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним при розгляді справи в суді касаційної інстанції, у розмірі 8 000,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун